Вже звільнили трасу, пішли фури.
А от я вчора з’їздив в Козятин, і це міг бути мій останній рейс. Траса - більш-менш. Але так трусило що повилазили всі цвіркуни в салоні, про які і не підозрював. Ще й одлетів кусок бампера. На зворотньому путі я його весь час видивлявся і як не дивно - замітив. А от коли підбирав, то мене мало не збили харківські пі...ри... Там наче б як двополосна дорога була, і вони поїхали по встрєчкі, і навіть не думали ні приторможувати ні мені посигналити, пів-кроку до капоту було. Кароче, і сам винуватий, що не глянув назад, коли вертався і тим було похєр...
Жаліюсь сам на себе...
Але обійшлося!
А ще прикольний момент був. Підвозив в цей час пасажира, він сидів ззаду. Стаю, пояснюю йому, що йду по загублену запчастину. Повертаюсь, оглядаюсь назад - а його не має в салоні. Заглядаю під сідушки - не має! Аж дивлюсь - а він побіг посцяти))) Повернувся, кажу йому - ти сильно ризикував, бо я міг і не глянути на тебе, і поїхати, а вже тільки в БЦ за тебе згадати, і потім думати, що робити з твоєю сумкою))