Чи то восени 2009, чи навесні 2010 я, розчарувавшись в якості акумуляторів, приїхав купувати новий до продавця з, мабуть, найбільшим вибором в регіоні. Там два "прикручених" тіла так скупульозно-занудно (і, по всьому видно, що вже довго) вибирали батарею, шо власника, похоже, починало від них підтошнювати. Була неділя, ринок вже закривався, а я не мав часу. Кажу "Дай мені найдешевшу 55-ку." Той якось трохи дивно на мене глянув і спитав на яку машину. Почувши, що на дев'ятку, запропонував мені взяти 60 А/г. Я повторив прохання, продаван подививсь на мене на цей раз з явним подивом і витягнув з надр контейнера девайс з українським штрих-кодом і кацапською назвою "Исток". І сказав, що треба піти перевірити струм зарядки на моїй машині, бо інакше він гарантію мені не випише, а поки що позве напарника, щоб той займався тими двома тошнотіками. Я відповів, що я не тією машиною, на яку батарею купую (насправді я просто поспішав), що гарантія мені нафіг не потрібна, виторгував десятку, забрав акум, подякував і пішов. Погляд продавця виражав вже навіть не подив

хоча, настрій йому я явно підняв
Як не дивно, той акумулятор працює до сьогодні, вже на другій машині. Раз в рік-два доливаю воду і підзаряджаю малим струмом. Розумію, що ця зима може стати для нього останньою, але я до цього морально готовий, бо, по суті, за ті грошу він і так добре попрацював.
От і таке буває...